Філософ Славой Жижек (Slavoj Žižek) опублікував у каталонському виданні Diari ARA колонку, присвячену промові мера Нью-Йорка Зохрана Мамдані (Zohran Mamdani) з нагоди 250-річчя Декларації незалежності США, яке відзначалося 4 липня 2026 року. Матеріал вийшов 9 липня 2026 року.

У статті під назвою «Мрія Мамдані про Америку» Жижек аналізує, як Мамдані, обраний на посаду мера Нью-Йорка з акцентом на локальні проблеми — безкоштовні дитячі садки та автобуси, контроль орендної плати, доступне медичне обслуговування — запропонував альтернативну візію американської винятковості. У своїй промові 4 липня Мамдані заявив: «Нам кажуть, що Сполучені Штати є винятковими, бо ми багатші, сильніші, могутніші за всіх... Правда, друзі мої, у тому, що Сполучені Штати виняткові, бо тут ніщо не є раз і назавжди визначеним».

Жижек протиставляє цю візію двом іншим наративам: правопопулістському, який уособлює президент Дональд Трамп, і радикально-лівому, представленому, зокрема, виданням Jacobin, яке вийшло із заголовком «Спаліть Конституцію ще раз». Філософ зазначає, що позиція Мамдані викликає критику з обох боків, що, за спостереженням Жана-Поля Сартра, є ознакою того, що текст «йде правильною дорогою».

На думку Жижека, Мамдані вдалося перевернути праву картину США як елітарного бастіону, якому загрожують чужинці, і представити країну як місце, досить міцне, аби приймати й давати можливості бідним, експлуатованим і пригнобленим з усього світу. «Там, де праві популісти вбачають загрозу національній ідентичності — відкритість до новоприбульців, — Мамдані бачить джерело американського винятковізму», — пише філософ.

Жижек також критикує «пробуджений» (woke) наратив, який, на його думку, «зосереджується на єдиному ворогові — расистському/сексистському — і навіть не намагається мобілізувати більшість, тому що піклується про піднесення окремих груп, як-от трансгендерні люди, до статусу пригноблених». Він характеризує візію Мамдані як «ідеологію в позитивному сенсі слова», яка має потенціал мобілізувати мільйони людей.

Стаття завершується тезою, що соціал-демократи сьогодні втілюють емансипаційне ядро американської мрії і є «справжніми американськими патріотами».