Колумніст каталонського видання Diari ARA Жоакім Куельо (Joaquim Coello) у статті, опублікованій 28 червня 2026 року, аналізує вибір, який постане перед іспанськими виборцями на майбутніх виборах, і закликає не керуватися принципом «меншого зла». На думку інженера та публіциста, політика в Іспанії вже давно перетворилася на «комунікаційну війну, де все дозволено, аби нашкодити супротивникові, якого перетворили на ворога».

Куельо нагадує про Декларацію незалежності США 1776 року, де Томас Джефферсон писав про невід'ємне право людей на життя, свободу та пошук щастя — і констатує, що сучасна іспанська політика відійшла від цих принципів, засновуючись на негативі, маніпуляціях і «напівправді», яку, за словами автора, розпізнати складніше, ніж відверту брехню.

Автор звертає увагу на збіг у часі кількох публічних корупційних справ, що зачіпають ліву частину спектру, та на «надмірну, а іноді й необґрунтовану» тональність поліцейських звітів, які, на його думку, більше нагадують обвинувальні висновки, ніж інформаційні документи. Як приклади він згадує справи Бегоньї Гомес та генерального прокурора держави. Куельо стверджує, що така ситуація склалася рідше та з меншою інтенсивністю щодо правих сил, і пов'язує це з тим, що під час переходу до демократії було змінено командні посади в армії, але не в судовій системі.

Порівнюючи рівень корупції, Куельо зауважує, що, хоч у PSOE були справи GAL, Filesa, ERE в Андалусії, справи Абалоса та Кольдо, у PP — справи Гюртель, Пуніка, Кітчен, Барсенас тощо, — обсяг коштів, фігурованих у справах, що стосуються PP, більш ніж удвічі перевищує показники PSOE. «Голосувати за будь-яку з цих двох партій, аби уникнути корупції, — це вибір слабкої послідовності та глибокої наївності», — пише він.

На думку колумніста, Іспанія є країною з укоріненою корупцією, повільною та зміщеною вправо судовою системою, і жодна з великих партій не погодиться на серйозну судову реформу через «каїнітське протистояння», що розколює країну навпіл. Він нагадує, що Іспанія вже переживала періоди гострого конфлікту — поразку 1898 року, Трагічний тиждень 1909 року, громадянську війну, ЕТА — які змінювалися епохами консенсусу (перехід до демократії 1977 року, прихід лівих до влади 1982 року). Сьогодні, на думку автора, країна знову опинилася в точці конфлікту, хоча тепер замість фізичного насильства панує «медійна та діалектична агресія».

Куельо закликає виборців обирати не між двома корупційними злами, а керуватися тим, хто зможе забезпечити вищу якість життя громадян, створити більше багатства та справедливіше його розподілити, вести менш агресивний суспільний діалог, проводити спокійнішу автономну політику та заспокоювати громадські настрої. «Однак забудьмо про великі реформи: ми не зможемо їх провести в країні, розколотій навпіл, де важливіше зашкодити супротивнику, ніж досягти взаємної вигоди», — резюмує він. Водночас автор висловлює сподівання, що майбутні покоління, більш освічені, компетентні й міжнародні, змінять цю ситуацію, адже «ніщо не вічне».