22 жовтня видання Diari ARA опублікувало матеріал про те, як протистояти дискурсам ненависті серед дітей і молоді в Каталонії. В основі — інтерв'ю з ілюстратором і фотожурналістом Жорді Боррашем (Jordi Borràs), автором щойно виданого видавництвом Elastic Books путівника «Alimentar la bèstia. Una guia jove per plantar cara als discursos d'odi» («Годувати звіра. Молодіжний путівник із протистояння дискурсам ненависті»), а також думки педагогів дозвілля та самих дітей.

Расизм, упередження, злість чи фашизм періодично з'являються протягом усієї історії, але сьогодні через соцмережі та інфлюенсерів молодь має ширший доступ до контенту з усього світу, який іноді глибоко вкорінюється в її мисленні. За словами Борраша, ці дискурси «засідають у них не тому, що вони молоді, а тому, що в них менше досвіду, освіти, культурного та ідеологічного підґрунтя, і їм бракує життєвої й історичної перспективи, яка є у дорослих». Найпомітніше, на думку експерта, те, що гасла, які молодь отримує через соцмережі, «часто є односторонніми повідомленнями, які неможливо звірити з іншими джерелами — саме це робить їх уразливими». Молодь майже не слухає радіо і не читає газет: якщо запитати в інститутах, як підлітки дізнаються новини, більшість відповість — через TikTok чи Instagram.

Путівник Борраша — практичний посібник для підлітків, що пояснює механізми, які ультраправі використовують для поширення та нормалізації мови ненависті в інтернеті, а також має на меті надати молоді ресурси, щоб ставити під сумнів те, що показує алгоритм. Окрему увагу автор приділяє емоційній та історичній дистанції стосовно франкізму: сам Борраш народився у 1980-х, його батьки тікали від «грісос» (поліції франкістського режиму), а дід воював на війні, сидів у в'язниці та таборах. Для покоління його дітей Громадянська війна — «на відстані галактик, і це проблема». «Якщо освіта не наполягатиме на історичній пам'яті, щоб запобігти майбутнім дискурсам ненависті, нічого не покращиться», — наголошує він, додаючи: «Якщо ми не здатні пам'ятати лиха минулого, дуже ймовірно, що повторимо їх у майбутньому».

Автор визнає зростаюче занепокоєння сімей і вчителів реакційними настроями частини підлітків, але закликає не узагальнювати: за його оцінками, реакційні погляди притаманні від 15% до 18% молоді, причому серед хлопців таких значно більше, ніж серед дівчат. Водночас він застерігає, що більшість молоді хоч і не має реакційних позицій, але й власних ідей у неї мало, а інтерес до політики та суспільства падає. Перефразовуючи Жуана Фустера, Борраш нагадує: «Політику або робиш ти, або роблять її з тобою».

За даними Fad Juventud за 2025 рік, три з чотирьох молодих людей натрапляли на дискурси ненависті в інтернеті, а Іспанська обсерваторія расизму та ксенофобії (OBERAXE) за той самий період виявила понад 845 000 одиниць контенту ненависті на Facebook, YouTube, Instagram, TikTok та X. Головна мета книги — «розвивати критичний дух», нагадуючи, що соцмережі не безкоштовні: за контентом часто стоїть чітка комерційна мета. Борраш також закликає пам'ятати, що представники вразливих груп можуть самі стати «катами», і що без емпатії «нам уготовано створити суспільство психопатів».

Один із середовищ, що найактивніше працює над вихованням миру, — освіта в дозвіллі. Федерація каталонських есплаїв (Federació Catalana de l'Esplai) залучить майже 55 000 дітей і молоді до заходів із громадянської та демократичної освіти в межах ініціативи «Amb Veu i En Peu», яку просувають Fundesplai та FundiPau. Монітор есплаю Espurnes з Есплугес-де-Льобрегата Даніель Сотомайор (Daniel Sotomayor) наголошує: соцмережі впливають на дітей «дедалі з молодшого віку», але освіту не варто переписувати з нуля — радше підсилити те, що вже працює. У його есплаї працюють із поваги, розмаїття та інклюзії, створюють «безпечні простори» довіри, втілюють проєкти Edufilms та Educlips, а торік у березні провели Марш за мир. На цей курс заплановано й роботу з родинами — створення сімейної комісії. Свою думку висловили й самі діти: 12-річний Ахмед з есплаю Tricicle із Сант-Жоан-Деспі переконаний, що «повага — найкращий спосіб спілкування з людьми», а його однолітки Юдіт та Афтаб із Club Esplai Bellvitge додають: «кожен має право на повагу», а повага до інших — запорука того, що поважатимуть і тебе.