Економіст і колишній радник Женералітату Андреу Мас-Колелл (Andreu Mas-Colell) опублікував 25 липня 2026 року в Diari ARA колонку, в якій аналізує зростаючу вразливість глобальної торгівлі через геополітичні ризики та закликає Європу до виваженої стратегічної автономії.

Автор нагадує, що відкрита міжнародна торгівля забезпечує споживачів товарами та послугами за відносно низькими цінами, а виробникам — ринки збуту, завдяки чому обсяг світової торгівлі (сума експорту та імпорту) сягнув 60% світового ВВП. Однак зростання обсягів супроводжується ускладненням територіальних виробничих ланцюгів і, як наслідок, підвищенням вразливості до раптових збоїв.

Мас-Колелл виокремлює два типи загроз: природні (пандемії, блокування Ормузької протоки) та геополітичні. «Між наслідками вулкана і діями президента Трампа є багато спільного: обидва діють, не замислюючись», — зазначає він. Під геополітичною вразливістю економіст розуміє ситуацію, коли економічна взаємозалежність перетворюється на залежність, а потім — на запрошення до політичної покори. Як приклади він наводить Путіна («Маю природний газ і вимагаю Україну») та Трампа («Забезпечую захист і вимагаю Гренландію»).

На думку автора, для мінімізації ризиків без відмови від переваг міжнародної торгівлі потрібні державні політики, що стимулюють створення запасів, диверсифікацію джерел постачання та — у деяких випадках — підтримку простоюючих виробничих потужностей, здатних швидко запускатися (за моделлю опріснювальних установок). При цьому він попереджає, що абсолютна ізоляція від ризиків призведе до надмірного збідніння.

Особливу увагу Мас-Колелл приділяє європейському порядку денному стратегічної автономії. Він наголошує, що після викриття можливості політичного шантажу довіра втрачена назавжди, і контрзаходи мають бути постійними, а не надзвичайними. «Їх потрібно будувати поступово, ретельно оптимізуючи економічні витрати», — пише він, застерігаючи від загальної автаркії.

Стратегічна автономія, на думку економіста, неможлива без європейських компаній — зі штаб-квартирами та органами ухвалення рішень у правовому полі ЄС. Він критикує відсутність Європи в таких наскрізних сферах, як інтернет, соціальні мережі та штучний інтелект. Для стимулювання технологічного підприємництва автор посилається на програми звітів Енріко Летти та Маріо Драґі, закликаючи до публічного активізму в дослідженнях, державних закупівлях, нормативній гнучкості та сприянні фінансуванню.

Водночас Мас-Колелл рішуче виступає проти захисту технологій минулого: «Якщо, наприклад, Європа обмежує — митами або домовленостями з китайським урядом — в'їзд електромобілів, це має відбуватися за умови, що європейські компанії цієї галузі переорієнтуються на електромобілі, і всі разом, публічний та приватний сектори, рішуче його просуватимемо». Двигун внутрішнього згоряння, резюмує він, може вижити як вініл в епоху цифрової музики, але не більше.